Ореста Тарасівна Возняк – співзасновниця БО “Благодійний фонд “Янголи поруч”, директорка “Центру розвитку дітей БФ “Янголи поруч”, благодійниця і волонтерка.
В інтерв’ю FrankoNews Ореста Возняк розповіла про поїздки разом зі студентами і допомогу дітям Яблунівської школи-інтернат, як створювався благодійний освітній центр, які перемоги і труднощі спіткали, чиїй допомозі і підтримці завдячує, та про відкриття дитячого садка.
Про Вас кажуть, що почали займатись благодійністю, коли такого слова ще не знали в Україні. Це правда?
Так, свій волонтерський шлях розпочала з допомоги дітям ще у 2011 році, будучи наставником студентів філософів та релігієзнавців у Прикарпатському університеті.
У нас була ідея – підтримувати дітей в інтернаті і спілкуватись з ними регулярно: не тільки на одну годину на Миколая, а на цілий день. Для цього ми зі студентами обрали той, в котрий нечасто їздять. Щоб це була розписана навчальна програма, майстер-класи, обговорення якогось фільму, тренінги від психологів, запрошення різноманітних цікавих людей (акторів, спортсменів, співаків), які могли б розповісти про свою професію. Тобто, щоб діти не були ізольовані в одному закладі. Діяли на той час як Освітньо-благодійний проект “Янголи поруч”.
Вихованці таких закладів, мабуть, потребують особливого ставлення?
Відвідували Яблунівську школу-інтернат до останнього дня його існування. Це були діти з багатодітних сімей, малозабезпечених, кризових сімей, які переважно проживали у гірських регіонах. І от тоді я вперше зрозуміла, що більшість проблем дітей – це не стільки фізичне сирітство, скільки соціальна занедбаність та педагогічна запущеність. Тобто, часто в них були родичі та опікуни, але проживали в цьому закладі. Потребували більше уваги, ніж їм могли тут дати. Хоча у школі велася педагогічна, логопедична і медична робота, але вчителів було мало, а дітей багато. Студентів вони сприймали, як своїх друзів-наставників, по можливості зі старшими дітьми спілкувались в соцмережах. Завжди раділи нашому приїзду.
Які відносини склались з адміністрацією інтернату?
Спочатку нас сприймали як людей, які приїхали пофотографувати. Потім побачили, що нам не байдуже, ми даруємо матеріали на майстер-класи, їх реалізовуємо, і що це дає дітям натхнення до навчання. Через комунікацію із завучами і вчителями знали про потреби тої чи іншої сім’ї. Деякі вихованці інтернату намагались здати ЗНО і вступити до університету, виїхати з села в місто, жити самостійно і йти працювати.
Тенденція допомагати таким дітям, обладнувати кімнати самостійного використання, розпочалася в Україні вже у 2018 році. Це були важливі зміни: коли вихідці зі шкіл-інтернатів, які навчались і проживали в гуртожитку, могли приготувати собі їжу. Допомагав у цій благодійній діяльності чоловік Возняк Степан Володимирович зі студентами та студенти-випускники, які стали волонтерами. А у 2021 році нас підтримували вже не місцеві благодійники, а кілька сімей вихідців з Івано-Франківська з-за кордону (Франція, США).
Після закриття Яблунівського інтернату шукали для допомоги інший навчальний заклад?
Виникла думка, що робити далі, чи співпрацювати й надалі зі схожими закладами. Оскільки вже був педагогічний напрацьований досвід і розуміння, як реалізувати цю роботу (щоб у дітей було бажання чогось навчитись, об’єднувати людей в колектив). Все ж вирішили надалі допомагати дітям в Івано-Франківську і області, тому що бачили – тут також є кризові сім’ї, які мають складні життєві обставини. Довгий час, десь до 2021 року, з командою людей, співпрацюючи з соціальними службами, допомагали хворим дітям ліками, канцтоварами, побутовими речами (одягом, продуктами харчування), з підготовкою до школи. Така швидка допомога була надважлива тоді, коли соціальна служба лише описувала проблему і зверталась до благодійників чи міської влади. Коштами таким сім’ям допомагати не варто. Оскільки, в основному, є вихідцями з інтернатів, які не вміють вести свою господарську діяльність. Вони народжують досить багато діток, живуть за “дитячі” кошти – тобто, є дещо соціально безпорадними, соромляться кудись звернутись.
Чому виникла потреба створити благодійний простір?
Довгий період у місті не вистачало дитячих садків. Тому вирішили створити власний простір благодійну організацію “Благодійний Фонд “Янголи поруч”. Зареєструвались у квітні 2021 року. Співзасновниками і підтримкою є чоловік, викладач Прикарпатського університету Возняк Степан Володимирович, та випускниця філософського факультету Мельник Анастасія.
Поділіться здобутками та проблемами, з якими зіткнулись.
Вже тоді була ціль залучити на безкоштовне навчання дітей-сиріт, напівсиріт, дітей учасників АТО, дітей одиноких мам чи батьків з інвалідністю. Спочатку це були індивідуальні заняття, потім групові; уроки творчості, ритміка, робота з логопедом, казкотерапія з психологом, англійська мова, арттерапія для підлітків.
Така робота із залученням, вмотивуванням батьків виявилась складнішою, ніж діяти на базі певного закладу. І соціальні проблеми – де взяти на це кошти – залишились такими ж. Знайти меценатів теж було непросто – вони нас підтримували інтелектуально і морально. Наше суспільство не готове було реалізовувати, можливо, освітні проекти. Наразі область потроху розвивається у цьому напрямку. Ми розпочали таку активну діяльність вже маючи свої курси і педагогів-волонтерів з жовтня 2021 року. Намагалися діток, які потребували соціалізації, вводити в колектив. Спочатку індивідуальні заняття, а потім невеликі групки цьому добре сприяли.
Чи припинились заняття в освітньому центрі після повномасштабного вторгнення?
Заняття ще відбувались пізно ввечері 23 лютого, все пройшло добре. Внаслідок повномасштабного вторгнення школи і дитсадки закрились. Змінився колектив, оскільки вчителі також виїхали. Одразу була пустка. Виникло питання, що ця напружена обстановка негативно впливає на дітей, які сидять вдома з дорослими, котрі ще не знають, як пояснити свій стан, не відповідають на дитячі запитання. Порадились – і відкрили наш простір вже 3 березня. Було багато приїжджих (з Ірпіня, Бучі, Запоріжжя, Харкова) і франківських дітей. Налічували тоді до 330 осіб. Долучалися до допомоги в організації занять і внутрішньопереміщені вчителі вузької спеціалізації (гімнастка, нейропсихолог та логопед-дефектолог з Києва). Завдяки професійності педагогів, дітям ВПО було досить таки комфортно адаптуватись на новому місці. Для них влаштовували свята (День захисту дітей, Свято Миколая), проводили літній табір, коли діти перебували тут цілий день, а батьки мали можливість працювати.
Вагомою в той час була допомога місцевих благодійників і небайдужих людей.
До прикладу, деякі крамниці з матеріалами для хендмейду передавали дітям в подарунок матеріали (папір, фетр, гіпсові фігурки). Постійним нашим партнером є АртХатка ще з 2011 року. А також koala_gips.
Варто зазначити, що зараз основну діяльність проводимо в Центрі розвитку дітей “Янголи поруч”.
Які заходи плануєте наразі?
Зараз плануємо зробити зимовий табір, є програма на січень. Хочемо повезти дітей у Пістинь, у маєток Святого Миколая. І хотілося б, щоб люди відгукнулись і допомогли тим дітям, які не можуть дозволити собі такі табори оплатити. Все ж потрібно компенсувати кваліфікованим фаховим педагогам час, який вони проводять у нас, як робочий. Багато вчителів поєднують 2-3 роботи, але стараємось організувати графік занять зручним для дітей.
Ввели новий курс “Успішний старт”, оскільки діти мають багато освітніх втрат. Тобто, під час навчання онлайн за три роки школярі мають “прогалини” в знаннях. Це будуть невеликі групи для 1, 2, 3, 4-го класів з “підтягування” по програмі. На курс підштовхнули самі батьки, котрі неодноразово звертались за такою допомогою.
У листопаді і грудні співпрацюватимемо з громадською організацією “Дом 4824”. Спільно з ними вступили в грант.
Цей час буде насичений різними подіями і заходами:
- проведемо заняття для дорослих та дітей у формі майстер-класів, ігрових вечорів, арттерапії для надання першої психологічної допомоги дитині;
- у “Бастіоні” відбудеться благодійна ярмарка учнівських робіт з кераміки, а також картини, біжутерія, поробки.
Не зупиняєтесь на досягнутому і невдовзі відкриєте міні-садок?
Ризикнули взяти ще одне приміщення на вул.Дністровській,20 під дитячий садочок. Там приміщення більше і зі своїм укриттям. Оскільки є страх, зважаючи на минулу зиму, що тут (йдеться про Центр розвитку дітей “Янголи поруч” на вул. Дністровській, 22) не зможемо опалювати.
Відкриємо три вікові групи (30 дітей) постійного відвідування (2-3 роки, 3-4 роки, 5-6 років). Тобто, вони матимуть можливість послідовно зростати: спочатку під нашим наглядом у міні-садочку, а згодом відвідувати різноманітні гуртки (до 18 років).
Маємо багато планів, напрацьований досвід і кваліфіковану команду вчителів, віримо, що нам все вдасться.
Було б добре, щоб утримання цього дитсадка взяли на себе меценати, які зможуть забезпечити оренду приміщення і потрібний інвентар.
Офіційне відкриття дитсадка відбудеться 12 листопада об 11 годині.
Кожен, хто має велике серце, кому небайдужа тема розвитку дітей, може допомогти придбати необхідне обладнання для дитячого садка, вказане на сторінці Орести Возняк. Або долучитись до збору за реквізитами:
БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЯНГОЛИ ПОРУЧ»
ЄДРПОУ 44319168
Код отримувача: 44319168
Рахунок отримувача: АТКБ “ПРИВАТБАНК” UA633052990000026008015501629
Реквізити EUR:
UA823052990000026003005503085
Реквізити USD:
UA833052990000026001015501507
PAYPAL: oresta.voznyak@gmail.com (Возняк Ореста)
Приватбанк 5169330524276067 картка ключ (призначення: благодійна допомога)
Моно: 4441 1144 4926 6376
Матеріал підготовлено за сприяння ГО “Інститут Масової Інформації” та Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди.
